МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ДОКУМЕНТИ

Міжнародне гуманітарне право (МГП)

Зґвалтування та інші форми сексуального насильства заборонені за МГП як під час міжнародних, так і неміжнародних збройних конфліктів.

• Женевські Конвенції 1949 року, спільна стаття 3

  «[…] є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб: a) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури; […] c) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження; […]»;

• Женевська Конвенція про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, стаття 27

  «[…] Жінки потребують особливого захисту від будь-якого зазіхання на їхню честь, і, зокрема, захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи будь-якої іншої форми посягання на їхню моральність»;

• Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру (Протокол II), від 8 червня 1977 року,

  • Стаття 4 «[…] заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії […]: […]e) знущання над людською гідністю, зокрема, образливе поводження, зґвалтування, примус до проституції або непристойне посягання у будь-якій формі […]»;

• Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року:

  • Стаття 75 «[…] Заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів:a) насильство над життям, здоров'ям і фізичним та психічним станом осіб, […]b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі […]»;

  • Стаття 76 «[…] Жінки користуються особливою повагою і їм забезпечується захист, зокрема, від зґвалтування, примусу до проституції і будь-яких інших форм непристойних посягань»;

  • Стаття 77 «Діти користуються особливою повагою, і їм забезпечується захист від будь-якого роду непристойних посягань […]»;

Міжнародне кримінальне право

• Статут Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії (1993), стаття 5 «Злочини проти людяності»

  «Міжнародний трибунал має повноваження переслідувати осіб, відповідальних за наступні злочини, коли вони вчиняються під час збройного конфлікту міжнародного чи внутрішнього характеру та спрямовані проти будь-яких цивільних осіб: […] (g) зґвалтування; […] (i) інші нелюдські діяння»;

• Статут Міжнародного трибуналу щодо Руанди (1994):

  • Стаття 3 «Злочини проти людяності» «Міжнародний трибунал щодо Руанди має повноваження переслідувати осіб, відповідальних за наступні злочини, коли вони вчиняються в рамках широкомасштабного або систематичного нападу на цивільних осіб з національних, політичних, етнічних, расових або релігійних мотивів: […] (g) зґвалтування; […] (i) Інші нелюдські діяння.»;

  • Стаття 4 «Порушення статті 3, спільної для Женевських конвенцій та Додаткового протоколу ІІ» «Міжнародний трибунал щодо Руанди має повноваження переслідувати осіб, які вчиняють або віддають наказ вчинити серйозні порушення статті 3, спільної для Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни, і Додаткового протоколу II до них від 8 червня 1977 року. Ці порушення включають, але не обмежуються переліченим нижче: […] (e) Посягання на людську гідність, зокрема образливе та таке, що принижує гідність, поводження, зґвалтування, примусова проституція та будь-яка форма непристойних посягань […]»;

• Римський статут Міжнародного Кримінального Суду (1998):

  • Стаття 7 «Злочини проти людяності» «Для цілей цього Статуту «злочин проти людяності» означає будь-які з наступних дій, які вчиняються в рамках широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти будь-яких цивільних осіб, якщо такий напад відбувається свідомо: […] (g) Зґвалтування, сексуальне рабство, примусова проституція, примусова вагітність, примусова стерилізація або будь-яка інша форма сексуального насильства порівнянної тяжкості»;

  • Стаття 8 «Воєнні злочини» «Для цілей цього Статуту «воєнні злочини» означають: […] (b) інші серйозні порушення законів і звичаїв, які застосовуються під час міжнародного збройного конфлікту, у встановлених рамках міжнародного права, а саме будь-які з наступних дій: […] (xxi) Посягання на людську гідність, зокрема образливе та таке, що принижує гідність, поводження; (xxii) Зґвалтування, сексуальне рабство, примусова проституція, примусова вагітність, яка визначена в пункті 2 (f) Статті 7, примусова стерилізація або будь-яка інша форма сексуального насильства, що є серйозним порушенням Женевських конвенцій»;

  • (e) Інші серйозні порушення законів і звичаїв, які застосовуються під час збройних конфліктів неміжнародного характеру, у встановлених рамках міжнародного права, а саме будь-які з наступних дій: […] (vi) Зґвалтування, сексуальне рабство, примусова проституція, примусова вагітність, яка визначена в пункті 2 (f) Статті 7, примусова стерилізація та будь-яка інша форма сексуального насильства, яка також є серйозним порушенням статті 3, спільної для чотирьох Женевських конвенцій»;

• Елементи злочинів, МКС:

  • Стаття 7 (1) (g)-1 «Злочин проти людяності у вигляді зґвалтування», Елементи «(1) Виконавець посягнув на тіло людини шляхом діяння, яке призвело до проникнення, навіть незначного, в будь-яку частину тіла жертви або виконавця статевим органом, або будь-яким предметом, або будь-якою іншою частиною тіла до анального чи статевого отвору жертви. (2) Посягання було вчинено із застосуванням сили або погрози силою по відношенню до цієї або іншої особи, чи примусу, наприклад, викликаного страхом перед насильством, грубим поводженням, затриманням, психологічним тиском або зловживанням владою, або шляхом використання примусового оточення, або посягання вчинено проти особи, нездатної дати усвідомлену згоду. (3) Діяння були вчинені в рамках широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільних осіб. (4) Виконавець знав, що ця поведінка є частиною широкомасштабного чи систематичного нападу, спрямованого проти цивільних осіб, або мав намір зробити таку поведінку частиною широкого чи систематичного нападу»;

  • Стаття 7 (1) (g)-6, Злочин проти людяності у вигляді сексуального насильства, Елементи «(1) Виконавець вчинив акт сексуального характеру проти однієї чи кількох осіб або спонукав таку особу або осіб до участі в акті сексуального характеру за допомогою сили або погрози силою, чи примусу, наприклад, спричиненого страхом насильства, грубого поводження, затримання, психологічного тиску чи зловживання владою, проти такої особи чи осіб чи іншої особи, або шляхом використання примусового оточення або нездатності такої особи або осіб дати усвідомлену згоду. (2) Така поведінка була відповідною за тяжкістю іншим злочинам, зазначеним в пункті 1(g) статті 7 Статуту. (3) Виконавець усвідомлював фактичні обставини, які свідчили про тяжкість поведінки. (4) Діяння були вчинені в рамках широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільних осіб. (5) Виконавець знав, що ця поведінка є частиною широкомасштабного чи систематичного нападу, спрямованого проти цивільних осіб, або мав намір зробити таку поведінку частиною широкого чи систематичного нападу»;

  • Стаття 8 (2) (b) (xxii)-1, Воєнний злочин у вигляді зґвалтування, Елементи «(1) Виконавець посягнув на тіло людини шляхом діяння, яке призвело до проникнення, навіть незначного, в будь-яку частину тіла жертви або виконавця статевим органом, або будь-яким предметом, або будь-якою іншою частиною тіла до анального чи статевого отвору жертви. (2) Посягання було вчинено із застосуванням сили або погрози силою по відношенню до цієї або іншої особи, чи примусу, наприклад, викликаного страхом перед насильством, грубим поводженням, затриманням, психологічним тиском або зловживанням владою, або шляхом використання примусового оточення, або посягання вчинено проти особи, нездатної дати усвідомлену згоду. (3) Діяння мало місце в контексті міжнародного збройного конфлікту та було пов’язане з ним. (4) Виконавець усвідомлював фактичні обставини, які свідчили про наявність збройного конфлікту»;

• Елементи злочинів, МКС:

  • Стаття 8 (2) (e) (vi)-1, Воєнний злочин у вигляді зґвалтування, Елементи «(1) Виконавець посягнув на тіло людини шляхом діяння, яке призвело до проникнення, навіть незначного, в будь-яку частину тіла жертви або виконавця статевим органом, або будь-яким предметом, або будь-якою іншою частиною тіла до анального чи статевого отвору жертви. (2) Посягання було вчинено із застосуванням сили або погрози силою по відношенню до цієї або іншої особи, чи примусу, наприклад, викликаного страхом перед насильством, грубим поводженням, затриманням, психологічним тиском або зловживанням владою, або шляхом використання примусового оточення, або посягання вчинено проти особи, нездатної дати усвідомлену згоду. (3) Діяння мало місце в контексті збройного конфлікту неміжнародного характеру та було пов’язане з ним. (4) Виконавець усвідомлював фактичні обставини, які свідчили про наявність збройного конфлікту»;

  • Стаття 8 (2) (b) (xxii)-6, Воєнний злочин у вигляді сексуального насильства, Елементи «(1) Виконавець вчинив акт сексуального характеру проти однієї чи кількох осіб або спонукав таку особу або осіб до участі в акті сексуального характеру за допомогою сили або погрози силою, чи примусу, наприклад, спричиненого страхом насильства, грубого поводження, затримання, психологічного тиску чи зловживання владою, проти такої особи чи осіб чи іншої особи, або шляхом використання примусового оточення або нездатності такої особи або осіб дати усвідомлену згоду. (2) Поведінка мала тяжкість, відповідну грубим порушенням Женевських конвенцій. (3) Виконавець усвідомлював фактичні обставини, які встановлювали тяжкість поведінки. (4) Діяння мало місце в контексті міжнародного збройного конфлікту та було пов’язані з ним. (5) Виконавець усвідомлював фактичні обставини, які свідчили про наявність збройного конфлікту»;

  • Стаття 8 (2) (e) (vi)-6, Воєнний злочин у вигляді сексуального насильства, Елементи «(1) Виконавець вчинив акт сексуального характеру проти однієї чи кількох осіб або спонукав таку особу або осіб до участі в акті сексуального характеру за допомогою сили або погрози силою, чи примусу, наприклад, спричиненого страхом насильства, грубого поводження, затримання, психологічного тиску чи зловживання владою, проти такої особи чи осіб чи іншої особи, або шляхом використання примусового оточення або нездатності такої особи або осіб дати усвідомлену згоду. (2) Поведінка мала тяжкість, відповідну серйозним порушенням статті 3, спільної для чотирьох Женевських конвенцій. (3) Виконавець усвідомлював фактичні обставини, які встановлювали тяжкість поведінки. (4) Діяння мало місце в контексті збройного конфлікту неміжнародного характеру та було пов’язане з ним. (5) Виконавець усвідомлював фактичні обставини, які свідчили про наявність збройного конфлікту»;

• Статут Спеціального суду щодо Сьєрра-Леоне:

  • Стаття 2 «Злочини проти людяності» «Спеціальний суд має повноваження переслідувати осіб, які вчинили наступні злочини в рамках широкомасштабного чи систематичного нападу на будь-яких цивільних осіб: […] g) Зґвалтування, сексуальне рабство, примусова проституція, примусова вагітність та будь-які інші форми сексуального насильства; […] і) Інші нелюдські діяння»;

  • Стаття 3 «Порушення статті 3, спільної для Женевських конвенцій та Додаткового протоколу II» «Спеціальний суд має повноваження переслідувати осіб, які вчинили або віддали наказ вчинити серйозні порушення статті 3, спільної для Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни та Додаткового протоколу II до нього від 8 червня 1977 року. Ці порушення включають: […] е) Посягання на людську гідність, зокрема образливе і таке, що принижує гідність, поводження, зґвалтування, примусова проституція та будь-які форми непристойного посягання […]»;

Міжнародні конвенції

• Конвенція Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979) та Рекомендація №19 Комітету з ліквідації дискримінації щодо жінок (1992)

  «Визначення дискримінації включає ґендерно-обумовлене насильство, тобто насильство, спрямоване проти жінки оскільки вона жінка, або непропорційно зачіпає жінок. Це дії, які спричиняють фізичну, психічну чи сексуальну шкоду або страждання, погрози такими діями, примус та інші види позбавлення волі. Ґендерно-обумовлене насильство може порушувати окремі положення Конвенції, незалежно від того, чи в цих положеннях прямо згадується насильство».

• Конвенція про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція), стаття 36

  «Сексуальне насильство, у тому числі зґвалтування», «Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб було криміналізовано такі форми умисної поведінки: а) здійснення, без згоди, вагінального, анального або орального проникнення сексуального характеру в тіло іншої особи з використанням будь-якої частини тіла або предмета; b) здійснення, без згоди, інших актів сексуального характеру з особою; с) примушування іншої особи до здійснення, без згоди, актів сексуального характеру з третьою особою».

• Конвенція про права дитини. Заключні зауваження щодо третього та четвертого періодичних доповідей Руанди прийняті Комітетом на його тридцять шостій сесії (27 травня – 14 червня 2013), CRC/C/RWA/CO/3-4,

  «Комітет закликає державу-учасницю […] (b) посилити заходи, включаючи підвищення обізнаності та своєчасну реалізацію відповідної політики та стратегічних планів для боротьби зі стигматизацією дітей з «історично маргіналізованих спільнот», дітей з обмеженими можливостями, особливо дівчат, та осіб, які народилися внаслідок зґвалтування під час геноциду»;

РЕЗОЛЮЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ

Резолюції Ради Безпеки ООН – Офіс Спеціального представника Генерального Секретаря ООН з питань сексуального насильства в умовах конфліктів

• Резолюція Ради Безпеки ООН S/RES/1325 (2000), Рада Безпеки

  «закликає всі сторони збройного конфлікту вжити спеціальних заходів для захисту жінок і дівчат від ґендерно-обумовленого насильства, особливо зґвалтування та інших форм сексуального насильства, а також усіх інших форм насильства в ситуаціях збройного конфлікту», і «наголошує на обов’язку всіх держав покласти край безкарності та переслідувати осіб, відповідальних за геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини, включно з тими, що пов’язані з сексуальним та іншим насильством щодо жінок і дівчат, і у зв’язку з цим наголошує на необхідності виключення цих злочини, якщо це можливо, з положень про амністію»;

• Резолюція Ради Безпеки ООН S/RES/1820 (2008),

  Рада Безпеки «відзначає, що зґвалтування та інші форми сексуального насильства можуть становити воєнний злочин, злочин проти людяності або складову геноциду, наголошує на необхідності виключення злочинів сексуального насильства з положень про амністію в контексті процесів вирішення конфліктів і закликає держави-члени дотримуватися своїх зобов’язань щодо судового переслідування осіб, відповідальних за такі дії, щоб забезпечити, щоб усі жертви сексуального насильства, особливо жінки та дівчата, мали рівний захист за законом і рівний доступ до правосуддя, і наголошує важливість припинення безкарності за такі дії в рамках комплексного підходу до пошуку сталого миру, справедливості, правди та національного примирення»;

• Резолюція Ради Безпеки ООН S/RES/1888 (2009), Рада Безпеки

  «наполегливо закликає держави здійснити комплексні правові та судові реформи, де це доцільно, відповідно до міжнародного права, без зволікання та з метою притягнення винних у сексуальному насильстві під час конфліктів до відповідальності та забезпечення того, щоб ті, хто пережив насильство, мали доступ до правосуддя, гідне ставлення протягом усього процесу правосуддя, захист та відшкодування за свої страждання»;

• Резолюція Ради Безпеки ООН S/RES/1960 (2010), Рада Безпеки

  «закликає сторони збройного конфлікту взяти на себе конкретні та обмежені в часі зобов’язання щодо боротьби з сексуальним насильством, які повинні включати, серед іншого, видачу чітких наказів в порядку підпорядкування, що забороняють сексуальне насильство, та заборону сексуального насильства в Кодексах поведінки, військово-польових посібниках або їх еквівалентах; і надалі закликає ці сторони взяти на себе та виконати конкретні зобов’язання щодо своєчасного розслідування ймовірних зловживань з метою притягнення винних до відповідальності»;

• Резолюція Ради Безпеки ООН S/RES/2106 (2013),

  «[…] сексуальне насильство може становити злочин проти людяності або складову геноциду; (Рада Безпеки) далі наголошує, що зґвалтування та інші форми серйозного сексуального насильства під час збройного конфлікту є воєнними злочинами; закликає держави-члени дотримуватися своїх відповідних зобов’язань щодо продовження боротьби з безкарністю шляхом розслідування та судового переслідування тих, хто підпадає під їхню юрисдикцію, відповідальних за такі злочини; заохочує держави-члени включити повний перелік злочинів сексуального насильства до національного кримінального законодавства для уможливлення судового переслідування за такі дії; визнає, що ефективне розслідування та документування сексуального насильства під час збройного конфлікту сприяє притягненню винних до відповідальності, так і забезпеченню доступу до правосуддя для тих, хто пережив сексуальне насильство»;

СУДОВА ПРАКТИКА

• МТР, Прокурор проти Жана-Поля Акайесу, ICTR-96-4-T, Судова палата 1, 2 вересня 1998 року

  «[…] Як тортури, зґвалтування використовується для таких цілей, як залякування, збезчещення, приниження, дискримінація, покарання, контроль або знищення людини. Як і катування, зґвалтування є порушенням людської гідності, і зґвалтування фактично є катуванням, якщо воно вчинене державною посадовою особою або іншою особою, яка виконує офіційні повноваження, або за її підбурюванням, з її ініціативи, явної чи мовчазної згоди». «Палата визначає зґвалтування як фізичне посягання сексуального характеру, вчинене щодо особи за обставин, які є примусовими. Сексуальним насильством, що включає зґвалтування, вважається будь-яка дія сексуального характеру, яка вчиняється щодо особи за обставин, які є примусовими». Вперше було встановлено, що сексуальне насильство є злочином проти людства та знаряддям геноциду з боку посадової особи.

• МТКЮ, Справа Кунарак та інші (Процес у Фочі) вперше міжнародний кримінальний трибунал висунув звинувачення виключно у злочинах сексуального насильства. Зґвалтування було визнано формою тортур, а сексуальне поневолення – злочином проти людяності.

• МКС, Прокурор проти Домініка Онгвена У лютому 2021 року було винесено перший міжнародний вирок за звинуваченням у примусовій вагітності як воєнному злочині та злочині проти людяності у справі високопоставленого командира Армії опору Господа (справа № ICC-02/04-01/ 15).

• МКС, Прокурор проти Боско Нтаганди, березень 2021 року, згідно з Наказом про відшкодування (справа № ICC-01/04-02/06), діти, народжені внаслідок зґвалтування та сексуального рабства, вважалися прямими жертвами цих злочинів і мають право на відшкодування.

• Прецедентне право ЄСПЛ:

  • Айдин проти Туреччини (1997), молода турецька жінка курдського походження була заарештована без пояснення причин і взята під варту. Співробітник сил безпеки зав’язав їй очі, побив, роздягнув, катував і зґвалтував. Враховуючи як фізичне, так і психічне насильство, застосоване до заявника під час перебування під вартою, Суд наголосив, що мало місце порушення Статті 3 (заборона катування і нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) Конвенції.

• Вищий регіональний суд м. Кобленц 13 січня 2022 року ознаменував завершення першого у світі судового процесу щодо державних тортур у Сирії. Анвара Р. було засуджено до довічного ув’язнення за вбивство, тортури, зґвалтування та сексуальне насильство як злочини проти людяності згідно з Кодексом законів про злочини проти міжнародного права Німеччини (CCAIL, Розділ 7 № 1, 5, 6, 9).

ДОПОВІДІ

• Доповідь Генерального Секретаря ООН, S/2022/77, Жінки та дівчата, які завагітніли внаслідок сексуального насильства під час конфлікту, та діти, народжені внаслідок сексуального насильства під час конфлікту;

• Доповідь Спеціального доповідача з питань насильства щодо жінок, його причин і наслідків, Дубравки Шимонович, A/HRC/47/26, Зґвалтування як серйозне, систематичне та широко поширене порушення прав людини, злочин і прояв ґендерно-обумовленого насильства щодо жінок та дівчат, і запобігання зґвалтуванням;

• Уілтон Парк і Міністерство закордонних справ і справ Співдружності націй та розвитку Великої Британії, Посилення міжнародної реакції на сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом. У доповіді надано рекомендації щодо того, як посилити реакцію на сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (наприклад, сприяння врахуванню гендерної проблематики, покращення координації між експертами, створення позитивних соціальних норм);

• Trial International (2019): (Не)забуті. Річний звіт про переслідування сексуального насильства як міжнародного злочину.

• Доповідь Спеціального доповідача з питань насильства щодо жінок, його причин і наслідків, A/HRC/47/26/Add.1, Основи законодавства про зґвалтування (Типовий закон про зґвалтування). Цілями типового законодавства про зґвалтування є: (a) захист права кожної людини на життя без зґвалтування, особливо права жінок, як у публічній, так і в приватній сферах; (b) запобігання зґвалтуванням і боротьба з ними як найчастішим і найбільш поширеним порушенням прав людини на тілесну недоторканність і сексуальну автономію, на приватне життя, на фізичне та психічне здоров'я; і права бути вільними від насильства, дискримінації, тортур, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження; та інших прав людини; (c) запобігання та боротьба зі зґвалтуваннями під час конфлікту як зі злочином проти людяності, воєнним злочином, формою тортур або складовим елементом геноциду; (d) боротьба з безкарністю винних і підвищення рівня звітності та судового переслідування зґвалтувань; (e) надання можливості жертвам зґвалтування повідомляти про це та забезпечення їх безпеки, свободи волі та відновлення; f) допомога в перегляді і скасуванні положень, які є дискримінаційними та суперечать міжнародному праву; g) виключення із законодавства та судової практики всіх форм дискримінації за ознакою статі, включно зі стереотипами та міфами про зґвалтування; (h) встановлення зв’язку між положеннями кримінального законодавства про зґвалтування та іншими національними законами, політиками та заходами щодо запобігання ґендерно-обумовленому насильству щодо жінок і дівчат і домашньому насильству, а також захисту та допомоги жертвам; (i) підтримка збору відповідних даних про зґвалтування та створення національних обсерваторій щодо ґендерно-обумовленого насильства щодо жінок, включаючи зґвалтування, з метою збору даних та проведення аналізу для сприяння запобіганню зґвалтуванням;

КЕРІВНИЦТВА І ПРОТОКОЛИ

Генеральний Секретар ООН

• Записка щодо питання про керівні принципи надання відшкодування жертвам сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (2014 рік). Записка містить пропозиції щодо політики та оперативні вказівки щодо участі Організації Об’єднаних Націй у сфері відшкодування шкоди жертвам сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, включно із заходами з адвокації та/або підтримки розробки, реалізації, моніторингу та оцінки програм і ініціатив відшкодування, спрямованих на жертв сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. У Записці йдеться про «сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом», як про «випадки або практики сексуального насильства щодо жінок, чоловіків, дівчат або хлопчиків, що відбуваються в умовах конфлікту або після конфлікту, які мають прямий чи опосередкований зв’язок із самим конфліктом або відбуваються в інших ситуаціях, що викликають занепокоєння, наприклад, у контексті політичних репресій». Записка складається з двох основних розділів:

  • Керівні принципи оперативного залучення:

    • Адекватне відшкодування для жертв сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, передбачає поєднання різних форм відшкодування;

    • Судове та/або адміністративне відшкодування має бути доступним для жертв сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, як частина їх права на отримання негайних, адекватних та ефективних засобів правового захисту;

    • Індивідуальне та колективне відшкодування мають доповнювати та посилювати одне одного;

    • Репарації повинні мати трансформаційний характер, включно з розробкою, впровадженням і впливом;

    • Співпраця в галузі розвитку має підтримувати зобов’язання держав щодо забезпечення доступу до відшкодування;

    • Змістовна участь і консультації з жертвами повинні підтримуватися під час планування, розробки, реалізації, моніторингу та оцінки відшкодування;

    • Термінові проміжні відшкодування мають бути доступні для вирішення нагальних потреб і запобігання непоправної шкоди;

    • Адекватні процесуальні правила для розгляду справ про сексуальне насильство та відшкодування повинні бути впроваджені;

  • Оперативне керівництво щодо розгляду різних форм відшкодування: цей розділ зосереджується на формах реституції, компенсації, сатисфакції, реабілітації та гарантій неповторення.

Управління Верховного комісара ООН з прав людини

• Стратегічне судочинство щодо сексуального та ґендерно-обумовленого насильства: отримані уроки (звіт семінару). Семінар був присвячений визначенню цілей стратегічного судочинства в справах про сексуальне та ґендерно-обумовлене насильство; інтеграції підходу, орієнтованого на захист жертви; розробці та плануванню стратегічного судочинства; координації, співпраці та взаємодоповнюючим ролям зацікавлених сторін; комунікаціям та адвокації; фінансуванню стратегічного судочинства; та максимізації трансформаційного потенціалу стратегічного судочинства;

• Захист жертв сексуального насильства: отримані уроки (Звіт семінару). Семінар був присвячений елементам, необхідним для захисту жертв сексуального насильства, як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі;

• Інтеграція ґендерної перспективи в розслідування прав людини, Керівництво та Практика.Публікація містить практичні рекомендації щодо врахування ґендерної перспективи в усій роботі слідчих органів чи установ, від етапу планування до розслідування та написання звіту і представлення висновків;

Офіс Спеціального представника Генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства в умовах конфлікту

Заснований Резолюцією Ради Безпеки 1888 (2009), Офіс займається адвокацією проти сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Нині спеціальним представником є пані Праміла Паттен з Маврикія. Її три стратегічні пріоритети: перетворення культури безкарності на культуру справедливості та підзвітності, сприяння національній відповідальності та лідерству для сталого, орієнтованого на тих, хто пережив сексуальне насильство, реагування, і усунення першопричин сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Деякі з публікацій Офісу:

• Своїми словами, Голоси тих, хто пережив сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, і тих, хто надає послуги (цифрова книга). У книзі зібрано свідчення тих, хто пережив сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (наприклад, біженці та внутрішньо переміщені особи, люди з обмеженими можливостями, люди, які стали ВІЛ-інфікованими внаслідок зґвалтування, представники корінного населення, політичні дисиденти та активісти);

• Типові законодавчі положення та вказівки щодо розслідування та судового переслідування сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Типові положення мають на меті допомогу жертвам, особам, які пережили сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, та їхнім сім’ям отримати доступ до правосуддя, водночас надаючи вказівки для практиків щодо впровадження міцної правової та процесуальної бази відповідно до міжнародних норм і зобов’язань;

Всесвітня Організація Охорони Здоров’я

Рекомендації ВООЗ з етики та безпеки дослідження, документування та моніторингу сексуального насильства в умовах надзвичайних ситуацій.

Документ містить вісім рекомендацій щодо безпеки та етики, щоб забезпечити впровадження необхідних заходів безпеки та етики перед початком будь-яких процесів збору інформації щодо сексуального насильства в надзвичайних ситуаціях;

ІНШІ КЕРІВНІ ПРИНЦИПИ ТА ПЕРЕДОВИЙ ДОСВІД

• Міжнародний кримінальний трибунал щодо Руанди (2014): Судове переслідування сексуального насильства. Посібник із найкращих практик для розслідування та судового переслідування злочинів сексуального насильства в пост-конфліктних регіонах: уроки, отримані від Офісу Прокурора Міжнародного кримінального трибуналу щодо Руанди.

• ООН-Жінки (2021): Виявлення гендерних переслідувань в умовах конфліктів і звірств. Посібник для документаторів, слідчих, прокурорів і суддів у справах про злочини проти людяності.

• Human Rights Watch (2021): Ключові гуманітарні стандарти догляду за постраждалими від зґвалтувань. Додаток присвячено питанням сексуального насильства та клінічного лікування зґвалтувань, а також психічного здоров’я та психосоціальної підтримки;

• Міністерство закордонних справ Великобританії та у справах Співдружності (2017): Міжнародний протокол щодо документування та розслідування сексуального насильства в умовах конфлікту. Найкращі практики щодо документування сексуального насильства як злочину або порушення міжнародного права. Міжнародний протокол є практичним документом, який містить рекомендації, що пропонують найкращі практики щодо документування або розслідування сексуального насильства як воєнного злочину, злочину проти людяності, акту геноциду чи іншого серйозного порушення міжнародного кримінального права, прав людини чи гуманітарного права;

• МКС (2014): Програмний документ щодо сексуальних і ґендерно-обумовлених злочинів.Програма спрямована на підтримку реалізації положень Статуту та Регламенту з метою забезпечення ефективного розслідування та судового переслідування сексуальних і ґендерно-обумовлених злочинів, від попереднього розгляду до оскарження. Вона також має на меті сприяння розвитку міжнародної юриспруденції стосовно сексуальних та ґендерно-обумовлених злочинів;

• Гаазькі принципи щодо сексуального насильства: протягом 2019 року понад 50 громадських організацій об’єдналися, щоб винести голоси постраждалих на перший план дискусій щодо вирішення проблеми сексуального насильства. Понад 500 постраждалих було проконсультовано щодо того, що, на їхню думку, робить насильство «сексуальним». Інформація з консультацій була доповнена внеском громадянського суспільства, практикуючих юристів, науковців і політиків для створення Гаазьких принципів щодо сексуального насильства.Гаазькі принципи щодо сексуального насильства складаються з:

  • Декларація громадянського суспільства про сексуальне насильство – містить загальні вказівки щодо того, що робить насильство «сексуальним», особливо для тих, хто пережив сексуальне насильство;o Керівні принципи міжнародного кримінального права (МКП) – інструмент для практиків міжнародного кримінального права, який пояснює, коли акти сексуального насильства в Декларації громадянського суспільства становлять міжнародні злочини, а також практичні елементи для інформування органів судового розслідування в міжнародному кримінальному праві про ці дії;

  • Основні принципи для політиків щодо сексуального насильства – 10 ключових принципів, взятих із Декларації громадянського суспільства, які слід включити в розробку та реалізацію політик, законодавчих стратегій, правових та судових процедур.

НАУКОВІ ДОПОВІДІ, СТАТТІ

• Шульц, П. (2022), Університет Осло: Відповідальність за сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом. У статті йдеться про кримінальну відповідальність за сексуальне насильство під час війни та її недоліки. Також розглядається питання репарацій

• Жіночі ініціативи щодо гендерного правосуддя (2021): «Відповідальність за сексуальні та ґендерно-обумовлені злочини в МКС: аналіз спадщини прокурора Бенсуди». Спільні жіночі ініціативи щодо гендерної справедливості та Міжнародної федерації прав людини (FIDH). У цьому спільному документі розглядається робота Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС) щодо розслідування та судового переслідування сексуальних і ґендерно-обумовлених злочинів з 2012 по 2021 рік і визначені ключові рекомендації, адресовані новому прокурору Каріму Хану, який вступив на посаду 16 червня 2021 року.

• Девіс, Л. (2021): Змахнути пил з юридичних книжок: визнання гендерних переслідувань в умовах конфліктів і звірств. Justice Rapid Response продовжила просувати питання гендерних переслідувань у сфері міжнародного правосуддя. Вона замовила дослідницьку роботу про переслідування за ознакою статі як міжнародний злочин.

• Асоціація випускників Центру міждисциплінарних післядипломних досліджень, БіГ (2012): Переслідування сексуального насильства під час війни в судах Боснії та Герцеговини: що сталося з інтересами правосуддя? Доповідь містить аналіз та рекомендації щодо моніторингу судових процесів у випадках сексуального насильства під час війни в Боснії та Герцеговині за період з 23 травня 2011 року по 25 травня 2012 року.

• Зелінгер, К., Сільверберг, Х. та Мехія, Р. (2011): Розслідування та судове переслідування сексуального насильства. Центр прав людини, Каліфорнійський університет Берклі.

ПОСИЛАННЯ

ООН

Домашня сторінка - Офіс Спеціального представника Генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства в умовах конфлікту

Річні доповіді Генерального Секретаря - Офіс Спеціального представника Генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства в умовах конфлікту

Інші джерела - Офіс Спеціального представника Генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства в умовах конфлікту

ЄВРОЮСТ

Мережа з питань геноциду | Євроюст | Агентство Європейського Союзу з питань співробітництва у сфері кримінальної юстиції (europa.eu)

Підсумки 16-ї зустрічі Мережи з питань геноциду, 21-22 травня 2014 | Євроюст | Агентство Європейського Союзу з питань співробітництва у сфері кримінальної юстиції (europa.eu)

ІНШІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Джерела - Жіночі ініціативи щодо гендерного правосуддя

Новини – ReLeG

Правова адвокація | MADRE